Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.03.2024, 06:29
Меню сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів

ЮНЕ ПЕРО

 

Шкрамко Яна. Оповідання «Сакральний дарунок». Читає автор:

 

Автор віршів - Головко Сніжана, учениця 10 класу.

1. Як часто скаржемося на життя...
На те, мол наші долі не щасливі.
Від нас все чути - та не чути каяття
Подяк не чути за кожні хвилини.

Ми не цінуємо батьків, і кожен раз,
Ми ладні за дрібниці покричати
А десь вдалі від нас у пізній час,
Дитя не зможе більше матері обняти..

Ми зраджуємо друзів, от недуга!
Заради слави і авторитету.
А дехто мріє про такого друга,
І жде від долі нашого ж білету.

Ми можемо весь день проговорити,
Й брудні слова в людей 'кидати',
А хтось з народження не може говорити,
І ладен би за слово все віддати.

І ця картина біля нас проста,
Природа вже нічого і не значить.
А в когось за вікном зараз весна,
Та він її ніколи не побачить.

І нудно й сумно, й нічого робить.
Й футбол на дворі вже набридло грати,
А ось хлопчина, що на ліжечку лежить ,
Ніколи у житті не зможе з нього встати.

Та в кого ми, скажіть, перетворилися?
І як це називається тепер?
Вернути б час, де все цінилося...
Де егоїзму нашому закриті двері.

 

Для мами.

Вони найкращі друзі, варті компліментів,
Та найщиріші в нашому житті,
Ті, що дарують кращі нам моменти -
Це наші милі й ніжні матері.

Лиш мама знає, що мені потрібно -
В тяжку хвилину ніжно обняти.
І все пробачить, зрозуміє й приголубить,
Завжди готова мені допомогти.

Якщо хворієш ти осінньої чи зимньої пори,
Аж серце розривається у неньки...
Бо не важливо скільки тобі років - три, чи двадцять три,
Для мами завжди будеш ти маленьким.

Нас матері усе життя будуть любити,
І в день і в ніч, і в будь-якій порі,
Вони для нас готові все зробити,
Так будьмо ж гідні наших матерів.

 

3. Ви знаєте, як боляче втрачати?
Кохані руки. Раз і назавжди?
Не жди, що прийдуть утішати.
Не прийдуть. Бо нема уже в живих.

Спочатку ти вважаєш, що це сон.
Це ж не на завжди, він (вона) вернеться.
Потім прокинешся вже зовсім сам.
Це не кіно, тут про життя ідеться.

І вмить наповниться слізьми життя,
Холодні руки твої, посиніло тіло.
Твоя душа летить у небуття,
А серце якщо було - скам"яніло.

Тепер ти хочеш на весь світ кричати.
Сказати так багато ще хотілось...
Але емоцій вже нема ніяких.
Ні радощі, ні біль. Усе спустіло.

Ви знаєте як боляче втрачати?
Кохані руки. Раз і назавжди?
І я не знаю. І відчути
Не хочу це ніколи у житті.

 

Зима. І теплий одяг нас не гріє,
Ані шкарпетки вовняні, тепленькі,
І мінус десять за вікном маленьким,
Нас зігріва – любов Вкраїни й неньки.

Війна. Вона не знає слова "досить",
Уже поперек горла ці гранати.
Вже і морально боляче стояти,
Нас вдома кожного жде жінка й мати.

Болить дивитися, як брат кров`ю стікає,
Як посмішка з лиця його зникає.
Було життя - і все. Життя немає.
Чому ж війна додому не пускає ?

 

4.Зима. І теплий одяг нас не гріє,
Ані шкарпетки вовняні, тепленькі,
І мінус десять за вікном маленьким,
Нас зігріва – любов Вкраїни й неньки.

Війна. Вона не знає слова "досить",
Уже поперек горла ці гранати.
Вже і морально боляче стояти,
Нас вдома кожного жде жінка й мати.

Болить дивитися, як брат кров`ю стікає,
Як посмішка з лиця його зникає.
Було життя - і все. Життя немає.
Чому ж війна додому не пускає ?

 

5.Подяка

Мені чотирнадцятий рік вже йде,
І що я хочу цим сказати:
«Мені не відомо як війна "реве" .
Дякую тобі за це, солдате!»

Я дев`ять років вже провчилась в школі,
Я бачила й гранати , й автомати,
Та я не знаю як це жить в неволі.
Дякую тобі за це, солдате!

Я все життя щаслива й безтурботна,
У мене є здорові мама й тато,
В моїм житті не грала ще мелодія скорботна.
Я дякую тобі за це, солдате!

 

6.Звертання до солдата

До тебе я звертаюся, солдате,
До тебе хочу зараз я сказати:
«За вчинок твій ніколи у житті
Тебе не перестануть поважати».

Наша доля - в твоїх долонях,
Сміливість твоя грає велику роль,
Результат твоєї праці - наша воля,
Ти вже не просто хлопець, ти - герой.

В наших очах повага не згасає,
І як нас захистити лиш ти знаєш
Ти покажеш нам, що то є вільний подих,
Бо ти по-справжньому землю свою захищаєш.

 

7.Без миру

Добром лікують людям рани,
Щодня здаємо собі звіт,
Нам вже набридли війни з вами.
Без миру вартий чогось світ ?

Ми знаємо, що значить брат,
А ви давно уже забули!
Дороги вже нема назад.
Без миру варті чогось люди ?

Не знаємо, що буде далі…
Зі світом, з нашими людьми,
З дітьми, що хочуть волі.
Без миру варті чогось ми ?

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Facebook
Коритнянський ліцей
Наші контакти
89435 Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Коритняни, вул. Духновича, 66 "г" Тел./факс (0312)730742 E-mail: koritnjanska-zos@meta.ua
Друзі сайту
Національна дитяча  ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЯКОСТІ ОСВІТИ УКРАЇНИ МОН Нова українська школа Освіта.ua МОН Закарпатська ОР Ужгородська РДА Відділ освіти Холмківської сільської ради Холмківська територіальна громада ПедПреса
Контакти уповноваж
Контакти уповноважених органів, до яких може звернутися дитина по допомогу Контакти уповноважених органів, до яких може звернутися дитина по допомогу
Робота учнів
Андрій Дурунда
КАЛЕНДАР
Календар свят України. Граматика української мови
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
ОСВІТА.UA

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz