Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСереда, 23.09.2020, 17:05
Меню сайту
Міні-ЧАТ
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 148
Архів записів

Розділ V

                                                   РОЗДІЛ V

Відомі постаті села

Лелекач Микола Михайлович

Серед найвідоміших постатей с. Коритняни – Микола Михайлович Лелекач. Безсумнівну йому належить пальма першості. Відомий український історик народився 19 грудня 1907 року в с. Коритняни. Його батько виїхав на заробітки до Америки, де загинув 1917 року. Мати Миколи була родом з с. Циганівці. Наполегливий у навчанні він успішно закінчив гімназію і в 1929 році поступив у Празький університет на філософський факультет. Першокурсником розпочав наукову діяльність і опублікував статтю в журналі ,,Підкарпатська Русь”, №7, 1929 р. ,,Коритнянський зборник церковних і світських пісень”. Це співаник XVIII ст., який виявив М.Лелекач в Ужгородських рукописних фондах. Деякий з надрукованих пісень є місцеві, а деякі належать до загальноукраїнського пісенного репертуару того часу. У піснях згадується Київ, діяльність гетьманів, різні битви. Наприклад, у збірнику находимо такі слова: «Гетьману пану подати державу, всему рицарству вічную славу». Лелекач писав про те, що ці пісні до нас прийнялися без значної зміни, що показує на єдність національного почування й на те, що наші предки жили тою ж культурою, яка витворилася за Карпатами.

З 1936 року Микола Михайлович – працівник Земського архіву Під­кар­патської Русі в м. Ужгороді. В 1942 році М. Лелекач надрукував статтю „Зейкань”(9, с.261) в часописі Підкарпатського общества наук, разом з І. Гарайдою видав унікальну книжку ,,Загальна бібліографія Підкарпаття” де видрукувано всі дослідження, статті, твори про наш рідний край до 1942 року. І на сьогодні ця робота Лелекача і Гарайди неперевершена. (1944 р.), яка і понині є найповнішою бібліографією краю. В останні роки Другої світової війни окупанти відправили М. Лелекача до концтабору в Трансільванію. Після звільнення „воював добровольцем у складі 7-ої армії 2-го Українського фронту”(24, с.177).Був перекладачем з „угорської та чеської мов”(20,с 233). Дійшов до м. Праги. Наприкінці 1945 року повернувся на Закарпаття, став керівником обласного державного архіву і водночас старшим викладачем кафедри загальної історії УжДУ. У 1947 році йому було присвоєно звання „доцента” (3). У 1948-1956 роках – завідуючий кафедри загальної історії. Кандидатську дисертацію захистив на тему: ,,Проблеми історії Закарпаття феодально-кріпосницької епохи XI-XVIII ст.” (1959 р.).

Окремою темою є відносини М. Лелекача з владною тоталітарною системою, яка все робила для того, щоб всі дивилися на світ і думали тільки так, як „дозволяє партійний вождь”(2). Про те, як ,,виховували” доцента Лелекача під самий Новий рік (16. 12. 1947 р.), як його допитували і навчали описує в своїй статті ,,За що їх переслідували?” вчений УжНУ Ю. Балега. Прізвище відомого українського вченого згадується в тестах та кросвордах з історії Закарпаття(23, с.40, 62).

Микола Лелекач вивчав історію рідного села. Так, він працював над протоколами Миколи Теодоровича, пароха с. Коритняни з 1805 до 1820 років. М. Теодорович на той час був дуже відомою постаттю, якраз він залишив нам дані про духовне життя односельчан, особливо періоду XVIII ст. Лелекач знайшов записи Теодоровича, його книжку «Врач домашній» (про народну медицину як ми зараз кажемо). Лелекач переклав автобіографію Теодоровича, його записи були надруковані в журналі «Підкарпатська Русь» 1934 року. Учений досліджував штолові доходи священників (мова йде про те, скільки коштує хрещення дитини, вінчання, відправлення богослужіння і т.д.). В студентські роки на початку 1930 рр. Лелекач працював із своїми товаришами Росохою, Рогачем, редагував часопис підкарпатської молоді «Пробоєм», який виходив щомісяця. До речі, Лелекач був записаний як власник часопису. Він друкував свої дослідження, статті про поезію Зореслава, виховання молоді та інші. Редакція часопису надрукувала свої гасло і програму: «Нашим гаслом є чин для рідного народу» служити народу. Хочемо щоб наш нарід не був лише етнографічною масою але і був нацією сильною і свідомою своїх завдань. Постійна боротьба, вир змагань і послідовне прямування до кращого – це наша програма.

Помер М. М. Лелекач в 1975 році.

Еміліян Желтвай

Народився в с.Коритняни 1861 року. Походив із сім’ї священника. Закінчив гімназію в Ужгороді, теологію – в Будапешті. Еміліян Желтвай був призначений актуаром і канцеляристом єпископської канцелярії. В 1884 році посів посаду заступника директора інтернату сиріт. Був шостим по черзі диригентом «в 1891-1899 роках» Задорожний І. с.176. багатоголосого хору «Гармонія», заснованого в Ужгороді при Хрестовоздвиженському кафедральному соборі в 1833 році Костянтином Матезонським. Як керівник, він вперше (і востаннє) прийняв до «Гармонії» дівчат, оскільки було обмаль богословів. Був композитором, написав композиції «Святий Боже», «Нині сили небесния», «Да исполнитса», «Свят», «Тропар Великої П’ятниці», «Христос Воскрес».

В 1895році Е.Желтвай був професором учительської семінарії, в 1899 році – парох села Іваново Мукачівського району.

 

 

 

Данко Емерих Емерихович

Народився 23 вересня 1913 року в с. Коритняни. Закінчив Ужгородську гімназію, а пізніше медичний факультет в Братиславі.

З 1939 р. по 1985 р. працював лікарем – дермато-венерологом. 35 років очолював шкірно-венерологічне відділення Закарпатської ОКЛ. В 1948 р. у м. Ужгороді створив фельдшерсько-акушерську школу, якою й керував. Займав посади заступника головного лікаря Закарпатської ОКЛ, завідувача відділення. Емерих Емерихович знаходив час, можливості і бачив в тому потребу – передавати набуті знання студентам – викладав дермато-венерологію на медичному факультеті УжДУ. Він був нагороджений медаллю ,,Ветеран праці”, знаком ,,Відмінник охорони здоров’я”, іншими нагородами. Помер Данко Е. Е. в 1999 р.

Костьо Петро Федорович

Народився 11 січня 1918 р. в США. Вчився в народній початковій школі с. Коритняни та Ужгородській горожанці. Закінчив Ужгородську вчительську семінарію, директором якої в той час був Августин Волошин.

В 1943-1944 рр. вчителював в селах Велико-березнянського та Перечинського районів. В 1945 році Петро Федорович призначений директором Коритнянської народної початкової школи, яка була організована поступово в семирічку, а пізніше у восьмирічну школу. Директором школи він був 10 років, 2 роки виконував обов’язки директора школи, а пізніше став завучем школи. В 1957 р. заочно закінчив філологічний факультет (українське відділення) УжДУ. З цієї ж посади він вийшов на пенсію в 1978 р.

Помер Костьо Петро Федорович 7 квітня 1994 р.

Вайда Альберт Іванович

Народився в с. Коритняни 23. 03. 1931 р. Закінчив місцеву школу і поступив у Берегівське медичне училище, яке закінчив з відзнакою в 1950 р. Після того був направлений працювати в с. Нижні Ремети Берегівського р-ну, де і познайомився з майбутньою дружиною Коваль (Вайда) Марією Андріївною. В 1950 р. його призвали в армію. Службу проходив в Царському Селі Ленінградської обл. 24. 11. 1953 р. повернувся додому. 13 грудня 1953 р. одружився. З 1953 р. до 1985 р. працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту с. Коритняни. Завжди займав активну життєву позицію. Тривалий час був головою Червоного Хреста Ужгородського району, головою ради фельдшерів області, заступником голови сільської ради. Його сумлінна праця відзначена багатьма нагородами, він був „Відмінником охорони здоров’я”, але найбільша відзнака – те, що Альберт Іванович залишився в серцях односельчан доброю, чуйною людиною, великим професіоналом. Вже пройшло понад 20 років з дня його смерті, але односельчани досі не забули його добрі справи.

http://korytnjanyskol.at.ua/_si/0/s71789891.jpg

Анталовці Ілля Михайлович

Анталовці Ілля Михайлович народився 18 липня 1934 року в с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області. В 1956 році закінчив Львівський Державний інститут фізичної культури. 24 роки пропрацював на педагогічній роботі: вчителем Нижньоворітської СШ Воловецького району, інспектором За­кар­патського облвно, вчителем, а потім директором Коритнянської восьмирічної школи ( 1976-1979). Сприяв будівництву нової середньої школи в селі. З грудня 1979 року працював заступником голови колгоспу ім. Калініна, а з березня 1985 року – головою виконкому Коритнянської сільської ради народних депутатів, а пізніше – вчителем Коритнянської дитячої школи мистецтв.

Нагороджений багатьма грамотами, відзнаками ,,За сумлінну працю”, ,,За виховання молоді” та інші.

Помер Ілля Михайлович 20 листопада 2004 року.

http://korytnjanyskol.at.ua/_si/0/s01727439.jpg

Гавацко Степан Петрович

Народився 17.09 1933 р. Був одружений ( 2 сини – Петро і Степан).

Чемпіон України з важкої атлетики 1966-1967 рр.

1956-1974 рр. – був головою обласної федерації з важкої атлетики і старшим тренером збірної області.

В 1960 р. на матчевій зустрічі 4-х областей у Житомирі підняв 420 кг по триборству.

Навчався у Львівському інституті фізичної культури.Згодом працював на кафедрі фізкультури Ужгородського університету .

Важко захворів. Помер Степан Петрович 07.06.1994 р.

 

Вхід на сайт
Пошук
Facebook
Коритнянська ЗОШ
Наші контакти
89435 Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Коритняни, вул. Духновича, 66 "г" Тел./факс (0312)730742 E-mail: koritnjanska-zos@meta.ua
Друзі сайту
Національна дитяча МОН Нова українська школа Освіта.ua МОН Закарпатська ОР Ужгородська РДА Ужгородська РДА ПедПреса ВІДДІЛ ОСВІТИ УЖГОРОДСЬКОЇ РДА
Календар
«  Вересень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Copyright MyCorp © 2020
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz