21 березня – Всесвітній день поезії

Поезія – океан барв та відчуттів, що сплітаються у шаленому ритмі та дарують емоції, формують світогляд та вчать любові. Кожне слово – зброя, яку необхідно правильно використовувати, адже воно дарує зцілення або смерть.

21 березня українське поетичне військо, яке нараховує безліч талановитих та яскравих представників, відзначає Всесвітній день поезії.  Новому поколінню поетів було у кого вчитися: Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко, П. Куліш, С.Руданський, І. Франко та Л. Українка – і це тільки до початку ХХ століття. З часом українська поезія тільки розгортала свої крила та дарувала нам неймовірно талановитих О. Олеся, М.Зерова, Ю. Клена, В. Еллана-Блакитного, В. Сосюру, Є. Маланюка, В. Стуса, Л. Костенко – перелік може бути довгим.

Ці поети ще з шкільних років відкривають нам усе розмаїття лірики, навчають любити рідну землю та поважати своїх предків.

Перу українських поетів належать безсмертні твори, що і нині не втрачають актуальності та стають своєрідними гімнами. Щодень ми боремося за своє життя та майбутнє, а оминути стрімкі пороги допомагає влучне слово, яке додає сил, підтримає чи, буває, покаже напрямок.

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

Л. Костенко